Коли вже й сонце стало темним,
І світлого нема нічого,
То значить ближче ми до Бога,
Він любить бідних і нужденних.
Гірчить солодкий поцілунок.
Від тіні Бога небо вяне,
А він вплітає у оману,
Щоб слати милість як рятунок.
Усюди - батоги і грати.
Ну як тут Бога не любити!
Він горе шле і плачем ситий.
О, як же вигідно карати!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християни і безбожне весілля - Лілія Мандзюк Вірш написаний під враженнями від випадково почутої розмови в автобусі. Двоє знайомих між собою, але з різних місцевостей говорили про весілля, яке наближалося. Один з них сказав, що в однієї з сторін чимало “віруючої” родини, але вони на такі весілля не ходять. “Як не ходять? “Штунди” з нашого села ще й як люблять по наших весіллях ходити!” - здивовано і зневажливо сказала друга людина...
